Вибрані відповіді Блаженнішого митрополита Володимира на запитання ЗМІ про стан речей в УПЦ. Березень 2012 р

 

 

 

– Усі говорять про загрозу розколу в УПЦ. Є така думка, що єдність Церкви тримається тільки на Вашій силі. Як Ви вважаєте, ця загроза розколу існує?

 

– Єдність Церкви одна з проблем, яка потребує нашої уваги та відповідальності по совісті. Об’єднати Церкву може тільки Господь. Треба берегти Церкву, бо ворог не спить – ворог нашого спасіння. Звичайно, може бути незгода між духовенством, але я вірю: Церква має вистояти.

 

 

– Ваше Блаженство, Вам відомо, що в цей час, коли хворієте, загострилася ситуація між священнослужителями УПЦ – прихильниками більшої автономії від РПЦ і «московськими централістами»? Як їх примирити? Може, головна ідея полягає в тому, що Православна церква має бути Українською в Україні?

 

– Вона і є Українською. Має свої права і можливості як автономна Церква. Питання, які надходять від усієї повноти Церкви, не залишаються без уваги, обговорюються і знаходять рішення. Але чому не стоїть питання, щоб Церква була повністю самостійною? Ми знаємо, що за цим стоїть новий водорозділ, нова ненависть. Це особливо страшно. Це може привести до релігійних протиріч і навіть конфліктних ситуацій. Церкві дана можливість примиряти, врозумляти, наставляти. Це дуже прикро, що є духовенство, які сповідують одного Христа, одну Церкву, одну віру і не можуть досягнути взаєморозуміння, яке повинно бути. Ми на Бога надіємося, і наша надія, я думаю, не посоромить нас

 

– Ви думаєте, що колись в Україні буде Помісна Українська церква?

 

– Я не думаю нічого особливого, бо знаю, що все в Божих руках. Прийде час – буде видно, що буде. Але треба молитися, щоб Господь дав сили, терпіння і розум не слугувати приводом для розділення, а єднати наші сили: національні, релігійні, філософські й інші – для служіння Церкві.

 

– Ви об’їздили півсвіту, чи відчували Ви завжди себе українцем?

 

– Завжди. Переродитися не можна. Як же можна забути? Забути неможливо. Я думаю, що є такі рідкісні екземпляри, та й вони грають нещиро. Бо це все твоє, твоя плоть, твоя кров, що тобі дала Церква і Батьківщина – особисто кожному й усім. Цього забрати не можна і цим треба пишатися.

 

 

А що для Вас українство, українець і Україна?
 
– Це моя Батьківщина, місце, де я народився, вчився, отримував виховання і в Церкві, в державі. Через те вважаю, що по-іншому ставитись не можна. Це являє нашу повноту сердечного настрою, совісті, моралі, честі.

 

 

М.В.: Церква допомагає всім і хоче, щоб усі прийшли до істини. Але питання, яке нас розділяє, залишається тим самим. Останній розкол православних в Україні, який відбувся 20 років тому, дуже болісно позначається на всіх віруючих і спонукає їх до молитви і до праці. З Церквою, так званою "Українською Православною Патріаршою", відносини дуже загострилися через те, що стався розрив. Не будемо заглиблюватися в подробиці політичні, разом із тим, політика не може бути далекою від нас - ми повинні її розуміти.

І ми, громадяни - не політикани, а віруючі люди своєї країни, щоб наблизити цей час взаєморозуміння, зробили кілька спроб зустрічей з " Українською Православною Церквою (Київського Патріархату)". На жаль, вони не привели ні до якого результату. Будемо сподіватися, що в прийдешні часи єдиновірних, єдинокровних народ зрозуміє сутність Церкви до кінця, її мету та завдання на цій грішній землі.

— Чому на сьогодні все ще так багато людей, які не тільки в секулярному світі, але і в церковному співтоваристві готові на все заради сьогочасної вигоди і кон'юнктури? Чому брат повстає на брата, діти на своїх батьків? Чому багаторічні друзі зраджують один одного?

— Це природа гріха, який ще тяжіє над світом і з яким кожному християнину потрібно боротися, битися, сподіваючись на те, що він виграє і переможе. Сутність гріха - це розрив, поділ, ворожнеча, неприязнь один до одного, забуття всіх принципів Євангелія, про які нам нагадує щодня Господь наш Іісус Христос.
Природа гріха така, що не терпить ані найменшого духовного спілкування, спілкування заради взаємної користі, заради зміцнення моральної частини в усіх сферах життя - і політичної, і історичної, і культурної. Але з гріхом потрібно боротися. Христос дає нам для це всі засоби і сили. І перша з них - це покаяння, Причастя Святих Христових Таїн, що з'єднує нас із Христом, і любов один до одного. Тому що Христос говорив: «Всі кажуть, що люблять Мене чи один одного, насправді діла їх зовсім протилежні цьому твердженню».

Назад до переліку