Камінь-Каширське благочиння - с. Воєгоще. Храм Святителя Миколая Мирлікійського
Виділена помилка:
Повідомити Скасувати
Закрити
Наверх

Новини

с. Воєгоще. Храм Святителя Миколая Мирлікійського

Настоятель: Прот. Павло Володимирович Супронюк.

 

     Свій початок село Воєгоще бере з 16 століття, як помістя князів Сангушек. Переглядаючи архівні дані, ми знаходимо згадку і про храм села. Але у ті часи, як такого села ще і не було, був млин Воєгіський і декілька хат, що належали до с.Кримно.

     У 1502 році у м.Камінь-Каширський був проведений розподіл помість між князем Андрієм Олександровичем Сангушко і жінкою його брата Михайла Олександровича, княгинею Анною та її сином, Андрієм Михайловичем. Складений був акт, у якому говорилось про те, що прилеглі землі м.Каменя, село Видерта, а також млин Воєгіський, були віддані княгині та її синові.

     12 жовтня 1544р. у м.Бресті відбулась формальна угода між князем Андрієм Михайловичем та Федором Андрійовичем Сангушками. У цій угоді значилось, що князь Андрій віддає вище згадані землі князю Федору.

     У кінці 17 на початку 18 століть ці землі були помістям Гулевичів, потім вони перейшли до Красицьких, згодом до Гурських, а у кінці 18 ст. до Хойнацьких.

     У 1778 році один із князів Хойнацьких за власні кошти, та з допомоги селян, у селі Воєгоще збудував дерев’яну церкву на честь Св.Миколая. Окремо біля церкви була збудована дерев’яна дзвіниця. До 1875 року біля храму знаходилось і кладовище, яке згодом було закрите і перенесене за межі села.

     Богослужіння у храмі проводились священиками уніатами, про що свідчать архівні дані.

     Починаючи з 25 березня 1785 року ми знаходимо хронограф у якому вказані дати коли і як священики служили у храмі:

           1785-1810р.р. – Маторій Точинський

           1810-1845р.р. – Стефан Михалевич.

     Гортаючи архіви, ми знаходимо дані, що у 1845-1850р.р. прихід налічував понад 300 дворів.

     Але у 1850 році село Воєгоще було приєднане до Кримського приходу. І починаючи з 1 листопада 1850 року і аж до 1893 року Воєгощанський прихід обслуговували Крименські священики:

          1850-1857р.р. – Іоан Бухович

          до 1859р. – позаштатний священик Стефан Михалевич

          1859-1861р.р. – Михайло Тарановський

          1861-1866р.р. – Антоній Страшкевич

          1866-1878р.р. – Созонт Яссієвич

          1878-1885р.р. – Леонід Гуторевич

          1885-1893р.р. – Антоній Кульчицький

     Псаломщиками були:

          1842-1853р.р – Павло Данилевич

          1853-1856р.р. – Петро Данилевич

          1856-1860р.р. – Фелікс Якушевич

          1860-1865р.р. – Олександр Горбачевський

          1865-1866р.р. – Осип Михалевич

          1866-1874р.р. – знову Олександр Горбачевський

          1874-1879р.р. – Адам Гриневецький

          1879-1890р.р. – Порфирій Теодорович

          1890-1891р.р. – Володимир Кульчицький

          1892-1893р.р. – Євлампій Дидковський

          з 1893 року – Федір Теодорович.

     У роки соціалістичної революції, Великої Вітчизняної війни, у повоєнні роки – храм був постійно діючим, хоча Богослужіння проводились і не кожної неділі, і не кожного свята.

     У роки Великої Вітчизняної війни з дзвіниці були зняті дзвони і закопані на церковному подвір’ї, а згодом їх забрали у с.Велика Глуша.

     У 1960р. у храмі відбулось останнє Богослужіння, звершено останнє вінчання.

     З 1960 року храм був зачинений. З нього богоборці зробили зерносховище. Так храм простояв аж до 1979р. У 1979р. храм був повністю знищений, а церковне начиння було забране у діючі храми. Під час руйнації храму зникла чудотворна храмова ікона Св.Миколая. Наявність цієї ікони невідома і до сьогоднішнього дня.

     Через 10 років у 1989 році на зібранні села було вирішено побудувати новий храм. Два роки усім селом будували нову церкву і у 1991 році на місці зруйнованого був зведений новий, точна копія старого храму.

     7 серпня 1991 року єпископом Луцьким і Волинським Варфоломієм був освячений новозбудований храм.

     Але на привеликий жаль, він не об’єднав жителів села. У роки, коли храму не було, багато селян змінили свою віру, залишили істинну церкву Христову, стали баптистами. Але віра і любов до істинного Бога залишилась у серцях багатьох інших людей, які вірою і трепетом служать Богу, ідуть дорогою до спасіння та ведуть за собою усіх інших.

     Дякуючи невеликій кількості прихожан, храм і до нині живе, щороку збираючи під свої золоті купола все більше і більше віруючих людей.

     Живе і розростається село, а з ним і відновлений храм, який неначе корабель по бурхливому життєвому морі веде усіх вірних до життя вічного і спасіння.

     Починаючи з 1991 року послух настоятеля храму несли:

          1991-1993р.р. – свящ.Микола Смолярчук

                                     старостував – Гембік Василь Ярмолайович

          1993-1995р.р. – свящ. Миколай Козел

                                     старостував – Гембік Василь Ярмолайович

          1995-1997р.р. – свящ. Анатолій Макарчук

                                     старостував – Гембік Василь Омелянович

          З 2 жовтня 1997р. указом №389 Високопреосвященнійшим Ніфонтом, архієпископом Луцьким і Волинським, настоятелем був призначений свящ. Павло Супрунюк.

 

 


Назад до переліку